Геморой (причини, класифікація, клінічна картина)
Геморой у перекладі з грецької означає кровотечу (гема — кров, рео — текти). У сучасному розумінні геморой — це збільшення
об'єму, або розширення, кавернозних тілець прямої кишки.
Етіологія
і патогенез
Виникнення геморою пов'язане з такими факторами, як
функціональна недостатність сполучної тканини, підвищення венозного тиску при
закрепах, тяжка фізична праця, малоактивний спосіб життя, вагітність,
зловживання алкогольними напоями, гостра їжа. Механізм розвитку геморою
пов'язаний із порушенням відтоку крові по венулах від кавернозних тілець і
гіперплазією тілець дистального відділу прямої кишки. Кавернозні тільця,
зазвичай, зосереджуються в ділянці основи морганієвих крипт анального каналу.
Наявність прямих артеріовенозних анастомозів зумовлює артеріальний характер
кровотечі при геморої.
Патоморфологія
Зовнішні гемороїдальні вузли походять із вен нижнього гемороїдального
сплетіння, внутрішні — з верхнього. Зовнішні гемороїдальні вузли м'якої
консистенції, синюватого кольору, із зморщеною поверхнею, наповнені кров'ю.
Інколи вони щільні, містять тромби. Часом внутрішні гемороїдальні вузли
випадають і нагадують зовнішні. Вони мають довгу ніжку, яка входить у глибину
анального каналу. Гістологічне спостерігають атрофію стінки, аномалії їх
розвитку, часто — явища тромбофлебіту.
Класифікація
За етіологічними
ознаками: 1) уроджений; 2) набутий.
За
локалізацією: 1) внутрішній
(підслизовий); 2) зовнішній; 3) змішаний
(комбінований).
За клінічним
перебігом: 1) гострий; 2) хронічний.
За наявністю
ускладнень: 1)
неускладнений; 2)
ускладнений (тромбоз, защемлення гемороїдальних вузлів).
За патогенезом: 1) первинний; 2) вторинний (при цирозах печінки, захворюваннях
серцево-судинної системи, пухлинах). Симптоматика
і клінічний перебіг
До ранніх ознак геморою відносять відчуття свербіння в
ділянці заднього проходу, яке виникає внаслідок мацерації шкіри слизовими
виділеннями з кишки. Ця ознака посилюється при порушенні дієти, що може бути
наслідком закрепів або проносів. Виділяють три ступені тяжкості геморою. При І ступені вузли пролабують із
заднього проходу під час дефекації, але вони самостійно вправляються, болючі
при пальпації. При II ступені виникає
необхідність вправлення вузлів, що випали. При цьому спостерігають набряк у
періанальній ділянці та біль. При ІІІ
ступені вузли випадають при незначному фізичному навантаженні, різко
виражені набряк і біль. Особливістю хронічного перебігу геморою є те, що
створюються умови для виникнення тріщин слизової, поліпів і парапроктиту.
Варіанти
клінічного перебігу й ускладнення
Для початкової стадії геморою характерні поступовий початок
і маловиражені клінічні ознаки, які проявляються наявністю гемороїдальних
вузлів. Тривалість цього періоду може бути різною — від кількох місяців до десятків років. Хронічний
перебіг геморою характеризується чергуванням періодичних загострень та ремісій.
Відмінності клінічного перебігу геморою пов'язані з виникненням ускладнень. Кровотеча
з гемороїдальних вузлів з'являється,
здебільшого, під час або після акту дефекації й може бути як помірною, так і
профузною. Кров має яскраво-червоний колір (артеріальна). Гострий тромбоз гемороїдальних вузлів найчастіше
зустрічається при III ступені
геморою. Тромбозом ускладнюються як внутрішні, так і зовнішні гемороїдальні
вузли. При цьому спостерігаються набряки синюшного відтінку, різко болючі
гемороїдальні вузли. Прогресування захворювання інколи може зумовити тромбоз
нижньої порожнистої вени. Таке ускладнення, як випадіння назовні та защемлення в
анальному сфінктері внутрішніх гемороїдальних вузлів зустрічається не дуже
часто. При цьому вузли різко набрякають, стають синюшними, інколи розвивається
некроз, який поширюється й на зовнішні гемороїдальні вузли. Набряк анальної
ділянки досягає значних розмірів. Температура тіла підвищується до 39 °С,
порушується дефекація, сечовиділення, хворі внаслідок різкого болю не можуть
спати, втрачають апетит, значно погіршується загальний стан.
|