ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЮТИБІД

(UTIBID)

 

 

Склад:

діюча речовина: norfloxacin;

1 таблетка містить норфлоксацину 400 мг;

допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний, натрію крохмальгліколят, етилцелюлоза, поліетиленгліколь 4000, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171), діамантовий  синій FCF (Е 133), гідроксипропілметилцелюлоза (Methocel E 5 LVP),   гідроксипропілметилцелюлоза (Methocel E 15 LVP).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні препарати для системного застосування. Фторхінолони. Код АТС J01M A06.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Гострі і хронічні (ускладнені або неускладнені) інфекції верхніх і нижніх відділів сечовивідних шляхів (цистит, пієліт, цистопієліт, пієлонефрит); інфекції сечовивідних шляхів, пов’язані з хірургічними втручаннями та урологічними процедурами або сечокам’яною хворобою.

Профілактика інфекцій, спричинених грамнегативними бактеріями, у пацієнтів з ослабленим імунітетом і тяжкою нейтропенією.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до норфлоксацину або інших похідних хінолону, а також у разі підвищеної чутливості до будь-якого з інших інгредієнтів, що входять до його складу.

Пацієнти, які мають в анамнезі тендиніти або розриви сухожиль, пов’язані з лікуванням похідними хінолону. Дитячий вік до 18 років.

 

Спосіб застосування та дози.

Ютибід застосовують дорослим.

Препарат приймають з рідиною натщесерце або разом з їжею. Краще приймати двічі на день (вранці і ввечері), але можна приймати 1 раз на добу (в один і той же час).

Дозування залежить від чутливості патогенних мікроорганізмів і тяжкості захворювання, тому перед початком лікування необхідно перевірити чутливість патогенного мікроорганізму до норфлоксацину. Проте лікування можна розпочати до того, як будуть отримані результати досліджень на чутливість. У цьому разі до початку планованої терапії необхідно відібрати матеріал для лабораторної діагностики для того, аби мати можливість змінити лікування у разі відсутності чутливості збудників до норфлоксацину.

Дозування.

Діагноз	Дозування	Тривалість застосування
Неускладнений гострий цистит	400 мг двічі на добу	3 дні
Інфекції сечовивідних шляхів	400 мг двічі на добу	7 - 20 днів*
Хронічні рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів	400 мг двічі на добу	До 12 тижнів**
Профілактика інфекцій, спричинених грамнегативними мікроорганізмами, у пацієнтів з ослабленим імунітетом і тяжкою формою нейтропенії	400 мг 2 - 3 рази на добу	Період тривалості нейтропенії***

*  Деякі симптоми інфекцій сечовивідних шляхів (печіння під час сечовипускання, підвищена температура, біль) поліпшуються вже через 1 - 2 дні, проте лікування продовжують відповідно до рекомендованої тривалості.

**  Якщо бажаний терапевтичний ефект досягається протягом перших 4 тижнів, доза Ютибіду може бути зменшена до 1 таблетки на добу.

*** Нині відсутні дані щодо тривалості лікування понад 8 тижнів.   

Дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Ютибід може застосовуватися у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з кліренсом креатиніну, що менше або дорівнює 30 мл/хв ´ 1,73 м², рекомендована доза Ютибіду не повинна перевищувати 1 таблетку на добу.

Дозування у пацієнтів літнього віку.

За відсутності ниркової недостатності не має необхідності коригувати дозу Ютибіду у пацієнтів літнього віку.

 

Побічні реакції.

З боку травного тракту: анорексія, гіркота у роті, нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, псевдомембранозний ентероколіт (при тривалому застосуванні), гепатит, підвищення активності "печінкових” трансаміназ. помірна гастралгія, печія, панкреатит.

З боку сечовидільної системи: кристалурія, гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит, дизурія, поліурія, альбумінурія, уретральні кровотечі, гіперкреатинінемія.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, галюцинації, втома, зміна настрою, парестезія, безсоння, депресії, занепокоєння, дратівливість, ейфорія, дезорієнтація, збентеження, полінейропатія, включаючи синдром Гійєна-Барре, епілептиформні напади.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, зниження артеріального тиску, непритомність, васкуліт.

Алергічні реакції: шкірний свербіж, кропив’янка, набряки, екзантема,  анафілаксія, петехії, геморагічні були і папули з утворенням кірки як прояву залучення судин (васкуліт), ангіоневротичний набряк. У поодиноких випадках спостерігаються ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, ексудативна поліморфна еритема, свербіж, фотосенсибілізація.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, тендиніти, тендовагініт,  розриви сухожиль, міалгія, артрит.

З боку органів кровотворення: лейкопенія, еозинофілія, зниження гематокриту, гемолітична анемія, тромбоцитопенія.

Зміни лабораторних показників: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, збільшення рівнів глутамат-оксалоацетат-трансамінази (СГОТ), глутамат-піруват-трансамінази (СГПТ) і лужної  фосфатази сироватки крові.

Інші: вагінальний кандидоз, дизопія, посилена сльозотеча, дзвін у вухах.

У хворих, які лікувалися препаратами на основі норфлоксацину, спостерігалося декілька випадків запалення ахілового сухожилля, яке може призводити до розриву ахілового сухожилля.

Псевдомембранозний коліт.

У разі виникнення псевдомембранозного коліту лікар повинен розглянути залежно від показань, питання щодо припинення лікування із застосуванням норфлоксацину і негайно розпочати відповідне лікування побічної реакції (наприклад, застосування відповідних антибіотиків/хіміотерапевтичних препаратів, ефективність яких доведена в клініці). При цьому не повинні застосовуватись лікарські засоби, що пригнічують перистальтику.

Тяжкі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілаксія).

При виникненні подібних реакцій лікування із застосуванням норфлоксацину повинно бути негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів (наприклад, введення антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, симпатоміметиків. За необхідності – штучна вентиляція).

Виникнення епілептиформних нападів.

У подібних випадках повинні бути вжиті звичайні відповідні невідкладні заходи (наприклад підтримання вільними дихальних шляхів, введення протисудомних препаратів, зокрема діазепаму або барбітуратів).

Передозування.

Симптоми: підвищення температури тіла, задишка, гарячка, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, алергічні реакції, шлунково-кишкові розлади, ниркова недостатність.

Лікування. У разі гострого передозування пацієнт повинен відразу випити розчин, що містить кальцій, аби перетворити норфлоксацин на комплекс з кальцієм, який всмоктується зі шлунково-кишкового тракту в дуже незначній кількості.

Пацієнта необхідно ретельно обстежити і за необхідності призначити симптоматичне і підтримуюче лікування. При цьому треба, щоб було забезпечене достатнє поповнення рідини.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не призначають вагітним, оскільки немає достатнього досвіду щодо безпеки застосування норфлоксацину у цієї групи пацієнтів.

Не призначають препарат у період годування груддю, оскільки норфлоксацин, як й інші хінолони, проникає у молоко матері. За необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

 

Діти.

Протипоказаний дітям віком до 18 років.

 

Особливості застосування.

Фотосенсибілізація.

Застосування Ютибіду або інших лікарських препаратів, що належать до групи хінолонів, може призводити до підвищення фоточутливості, тому під час лікування необхідно уникати тривалих і сильних впливів сонячного опромінення. У цей період також не можна користуватися солярієм.

При виникненні ознак фотосенсибілізації лікування слід припинити.

Тендиніти або розрив сухожиль.

Як і для інших препаратів з групи хінолонів, при застосуванні норфлоксацину зрідка спостерігалися випадки виникнення тендинітів та/або розривів сухожилля (особливо ахілового сухожилля). Найбільш схильними до цього були пацієнти літнього віку і пацієнти, які отримували лікування із застосуванням кортикостероїдів. Через це при виникненні перших ознак болю або запалення пацієнт повинен зафіксувати в нерухомому стані суглоби, що турбують, і проконсультуватися з лікарем. Якщо не можна виключити виникнення тендинітів або розриву сухожилля, лікування із застосуванням норфлоксацину має бути припинене.

Злоякісна міастенія.

На тлі застосування Ютибіду може проявитися злоякісна міастенія (не діагностована перед початком лікування), що може спричинити небезпечну для життя недостатність дихальних м’язів.

При виникненні задишки під час лікування із застосуванням норфлоксацину слід вжити відповідних застережних та невідкладних заходів.

Дефіцит глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази.

Як і при застосуванні інших хінолонів, можуть мати місце гемолітичні реакції у пацієнтів із прихованим або вираженим дефіцитом глюкозо-6-дегідрогенази.

Інформація для діабетиків.

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить менше 0,01 обмінну вуглеводну одиницю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Норфлоксацин інгібує фермент CYP IA2, що може призводити до взаємодії з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються за допомогою цього ферменту.

Нітрофурантоїн. В умовах in vitro показаний антагонізм між норфлоксацином і нітрофурантоїном, тому необхідно уникати їх сумісного застосування.

Пробенецид. Пробенецид зменшує виділення норфлоксацину в сечу, але не впливає на його нормальну концентрацію в сироватці крові.

Теофілін. Повідомлялося про підвищення рівня теофіліну в плазмі крові хворих при його одночасному застосуванні з норфлоксацином, а також побічні ефекти, спричинені норфлоксацином. Тому за умов одночасного застосування норфлоксацину та теофіліну необхідно контролювати концентрацію теофіліну в плазмі крові та за необхідності відкоригувати дозування.

Кофеїн. Як і інші хінолони, норфлоксацин гальмує дегідратацію кофеїну, що може призвести до зменшення виділення і збільшення періоду напіввиведення кофеїну з плазми. Це необхідно враховувати при вживанні кави, а також при застосуванні лікарських препаратів, що містять кофеїн (болезаспокійливі засоби).

Циклоспорин. Повідомлялося про збільшення концентрації циклоспорину в сироватці крові при його одночасному застосуванні з норфлоксацином. Тому слід контролювати концентрацію циклоспорину в сироватці крові і, за необхідності, відповідно відкоригувати дозування.

Варфарин. Хінолони, включаючи норфлоксацин, можуть потенціювати дію перорального антикоагулянта варфарину або його похідних (наприклад, фенпропарону, аценокумаролу), тому при одночасному застосуванні цих лікарських препаратів слід уважно контролювати протромбіновий час або інші параметри коагуляції.

Гормональні контрацептиви. Протизаплідна дія пероральних контрацептивів у поодиноких випадках може бути поставлена під сумнів при лікуванні із застосуванням антибіотиків, тому при одночасному застосуванні норфлоксацину та пероральних контрацептивів додатково рекомендується застосування негормональних протизаплідних методів.

Фенбуфен. Згідно з даними досліджень на тваринах, одночасне застосування хінолонів з фенбуфеном може бути причиною епілептичних нападів, тому слід уникати застосування хінолонів разом із фенбуфеном.

Різні препарати (препарати заліза, антацидні засоби і препарати, що містять магній, алюміній, кальцій та цинк). Препарати кальцію, полівітамінні препарати, що містять кальцій, не повинні застосовуватися разом з Ютибідом, оскільки може мати місце зменшення абсорбції норфлоксацину, що призводить до зниження його концентрації у сироватці крові та сечі. Це також стосується живильних розчинів, застосовуваних внутрішньо, і більшості молочних продуктів (молока або натуральних молочних продуктів, таких як йогурт).

Ютибід слід приймати за 2 години до або через 4 години після застосування таких препаратів.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Норфлоксацин пригнічує синтез бактеріальної дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) за рахунок впливу на фермент ДНК-гіразу і завдяки цьому чинить бактерицидну дію.

Основною частиною спектра дії норфлоксацину з можливими географічними відмінностями чутливості є вплив на Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу).

Норфлоксацин, як правило, ефективний щодо патогенних мікроорганізмів, що спричиняють інфекції сечовивідних шляхів, таких як E. coli, Enterobacter spp., Klebsiellae, Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa i Serratia marcescens. Крім того, норфлоксацин може бути ефективним щодо патогенних мікроорганізмів, які спричиняють запалення тонкого кишечнику, таких як E. coli, Salmonella enteritis i Campylobacter spp.

Норфлоксацин помірно активний щодо окремих штамів Ureaplasma urealyticum. Слід очікувати вищих рівнів резистентності щодо Enterococcus faecalis і Enterococcus faecium.

Норфлоксацин неефективний щодо облігатних анаеробних патогенних мікроорганізмів, таких як Actinomyces spp., Bacterioides spp., Clostridium spp. (за винятком окремих штамів C. perfringens) і Peptostreptococcus spp., а також проти Stenotrophomonas maltophilia та Chlamidia trachomatis. Існує часткова перехресна резистентність норфлоксацину з іншими фторхінолонами. Не існує перехресної резистентності зі структурно не спорідненими субстанціями, такими як пеніциліни, цефалоспорини, тетрацикліни, макролідні антибіотики, аміноглікозиди і сульфоніламіди, 2,4-дигідропіримідини або комбінаціями цих субстанцій (наприклад, ко-тримоксазол).

Метицилін-резистентні стафілококи, здебільшого стійкі до фторхінолонів.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо норфлоксацин швидко всмоктується. У здорових добровольців ступінь всмоктування становить 30 - 40 % від прийнятої внутрішньо дози. Протягом 1 - 1,5  години  після  прийому  400 мг норфлоксацину його рівень у плазмі крові досягає 0,84 - 1,64 мг/л. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі становить 0,75 - 2 години незалежно від дози, період напіввиведення становить 3 - 4 години.

Норфлоксацин слабко зв’язується з білками крові.

Норфлоксацин виявляється в амніотичній рідині і крові пуповини. Як і інші похідні хінолону, виділяється у материнське молоко.

Видаляється з організму як за допомогою метаболічного перетворення, так і шляхом виведення із сечею та жовчю. Виділення із сечею здійснюється через клубочкову фільтрацію та канальцеву секрецію. Кліренс креатиніну становить 506 ± 211 мл/хв.

У дорослих добровольців з нормальною функцією нирок у сечі виявляється близько 25 - 40 % норфлоксацину після перорального одноразового або повторного введення в дозі 400 мг.

У здорових добровольців літнього віку (65 - 75 років) виділення норфлоксацину уповільнюється відповідно до вікових змін функції нирок. Період напіввиведення становить 2,7 - 3,5 години при дозі 400 мг 1 раз на добу і 5,3 - 5,4 години – при дозі 400 мг двічі на добу.

Норфлоксацин виявляється у сечі як незмінена субстанція (понад 70 %), а також у формі 6 активних метаболітів, антибактеріальна активність яких нижча за таку материнської субстанції.

На антибактеріальну активність норфлоксацину не впливають зміни рН сечі.

У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетика норфлоксацину не відрізняється від такої у здорових добровольців при кліренсі креатиніну 30 мл/хв ´ 1,73 м². При кліренсі креатиніну нижче 30 мл/хв ´ 1,73 м² виділення норфлоксацину із сечею значно зменшується. При цьому пікові концентрації препарату в сироватці крові не відрізняються від таких у здорових добровольців.

 

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки блакитного кольору, вкриті оболонкою.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 6 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Люпін Лімітед.

Місцезнаходження.

A-28/1, M.I.Д.Cі. Чікалтана, Aурангабад-431210, Iндія.