Пренатальна гіпотрофія

В етіології пренатальної гіпотрофії мають значення внутрішньоутробні інфекції пло­да, тривалі гестози вагітності, морфофункціональні дефекти плаценти, соматичні затяжні і хронічні захворювання вагітної, патологія репродуктивної системи (попередні викидні, мертвонародження. тривале безпліддя), професійні шкідливості, алкоголь, куріння, неповноцінне кількісне та якісне харчування вагітної, геномні та хромосомні мутації плода. Вірогідність виникнення внутрішньоутробної гіпотрофії досить висока у молодих матерів (до 18 років) та у матерів старше 35 років, оскільки у них часто спостерігається ендокринний дисбаланс і недостатність плацентарного кровообігу.

Основною ланкою патогенезу пренатальної гіпотрофії є хронічна плацентарна недостатність, що супроводжується хронічним кисневим голодуванням і порушенням окислювальних процесів в організмі плода, ацидозом, хронічною стресовою реакцією. Це обумовлює пору­шення обміну речовин, розвиток функціональної і морфологічної незрілості плода, пошко­дження ЦНС та інших органів і систем залежно від важкості дії факторів, що були причиною пренатальної гіпотрофії.

Клініка. У новонароджених з внутрішньоутробною гіпотрофією спостерігається різного ступеня зменшення під­шкірної жирової основи, зниження масо-ростового показника (МРП), який у новонароджених в нормі дорівнює не менше 60. За масо-ростовим, показником розрізняють три ступені внутрішньоутробної гіпотрофії: при МРП в межах 59-55 діагностують гіпотрофію першого ступеня, при МРП в межах 55-50 — гіпотрофію другого ступеня, при МРП менше 50 - гіпотрофію третього ступеня.

Клінічна картина захворювання характеризується великою втратою маси (більше 8%) в ранньому неонатальному періоді і повільним її відновленням, пролонгованою жовтяницею, перезбудженням. що часто змінюється симптомокомплексом енергетичної недостатності. Як наслідок гемоліквородинамічних порушень у періоді новонародженості часто спостерігаються розлади дихання. Типовими ознаками є гіподинамія, зниження м'язового тонусу, тахіпное, тахікардія, схильність до гіпотермії, розвитку вірусно-бактеріальних захворювань.

В ранньому віці у дітей з вродженою гіпотрофією відзначають схильність до розвитку невротичних реакцій, нерідко з наявністю так званих "звичних" блювань, періодичною анорексією, відсутністю закономірних вікових прибавок маси. При другому-третьому ступені пренатальної гіпотрофії можливе відставання у психомоторному розвитку дітей у перші 2-3 роки життя.