Рак легень (епідеміологічні показники, етіологія)

Епідеміологічні показники

Рак легень у структурі онкологічної захворюваності займає перше місце серед чоловічого населення України (22,3 % від усіх злоякісних новоутворень, 1999 р.). У жінок частка раку легень становить лише 4,8 %. Щороку в Україні діагностується близько 22 тис. нових випадків раку легень (захворюваність 43,7/100 000), а помирає близько 19 тис. хворих (смертність 35,9/100 000), причому до одного року з моменту встановлен­ня діагнозу помирає майже 70 % пацієнтів. Відносний показ­ник 5-річного виживання становить лише 9,1 % (1999).

Статистичні показники серед чоловічого населення такі: за­хворюваність - 77,7/100 000, смертність - 65,3/100 000. Із віком захворюваність збільшується в сім разів, починаючи від 45 років і до 70 (відповідно, 60 і 435/100 000). Смертність у цьому віковому інтервалі зростає в 9 разів (з 40 до 375/100000).

Серед жінок захворюваність на рак легень значно нижча -14,2/100 000, проте смертність займає 4-5 місце (10,4/100 000) в структурі загальної онкологічної смертності. У віковому інтервалі 60-79 років захворюваність на рак легень зростає від 37 до 70 випадків, відповідно збільшується і смертність: з 25 до 50 на 100 тис. жіночого населення.

У Західній Європі захворюваність серед чоловіків стано­вить 79,3 випадку на 100 тис., серед жінок - 21,6, а смертність - 78,3 і 20,5/100 000 відповідно.

У США в 2000 році було діагностовано понад 89 тис. нових випадків раку легень серед чоловічого населення і більше 74 ти­сяч - серед жіночого. Захворюваність на рак легень серед амери­канських чоловіків і жінок знаходиться на другому місці (74.3 і 43.3/100 000), а от смертність - на першому (70,7 і 33,6/100 000 -показники для білого населення). П'ятирічне виживання - 14 %.

Наведені статистичні дані показують, що рак легень - це невирішена онкологічна проблема.

Етіологія та фактори ризику

Все більш очевидно на сьогодні, що рак легень є багатосту­пеневим процесом у генетично схильних до його розвитку інди­відуумів. Про це свідчать такі генетичні зміни, як втрата хромосомного матеріалу (делеція ділянки хромосоми 3р21), мутації в туморсупресорних генах (р53), мутації чи зміни експресії протоонкогенів (RAS, NEU, JUN, MYC, C-ERB-B2).

У складному взаємопов'язаному процесі виникнення і роз­витку злоякісної пухлини важлива роль належить гемопоетичним факторам росту: інсуліноподібному (IGF), епідермальному (EGF), трансформуючому (TGF) та гормонам (кальцитоніну, АКТГ, нейрон-специфічній енолазі, окситоцину, b-ендорфіну та ін.).

Ініціаторами виникнення злоякісного росту в легеневій тка­нині можуть бути як чинники зовнішнього середовища, так і внутрішні зміни в організмі.

Факторами ризику для раку легень є:

1) Куріння:

а) вважається, що активне куріння сигарет є основною причиною розвитку раку легень у 80-85 % пацієнтів. У курців ризик розвитку раку в 30 разів вищий, ніж у некурящих. "Типовий" пацієнт має понад 30 років "стажу" куріння. Однак лише в 10-15 % активних курців виникає рак легень, інші ж помирають від хронічних обструктивних захворювань легень, серцевої та судинної патології;

б) пасивне паління ймовірно збільшує ризик раку легень удвічі;

в) тривале, понад 10 років утримання від паління, при умові,що в анамнезі є 20 років "стажу" курця, наполовину понижує ризик. Необхідно пам'ятати про те, що від моменту трансформації нормальної клітини в злоякісну і клінічними проявами раку може пройти більш ніж 10 років.

2) Професійно-шкідливі фактори: постійний контакт з азбестом, хромом, нікелем, арсенієм та ін., із нафтопродуктами; робота в шахтах, каменоломнях, металургійних комбінатах. Розвиток злоякісної мезотеліоми пов'язують із професійною хворобою - азбестозом, при якому ризик розвитку раку легень в осіб, що курять, зростає в 90 разів. Радіаційний фактор (в т.ч. радон) збільшує ризик як у курящих, так і в некурящих.

3) Туберкульоз.

4) Хронічні запальні процеси в легенях. Склеродерма.

5) Раклегень у родичів; злоякісна пухлина в анамнезі.

6) Вік: 95 % раку легень виявляється у пацієнтів, старших 40 років.