ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування  препарату
АБАМУН
(ABAMUNE)

Загальна характеристика:

міжнародна назви: abacavir;

основні фізико-хімічні властивості: жовтого кольору, капсулоподібної форми двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, гладкі з обох боків;

склад: 1 таблетка містить абакавіру (у вигляді абакавіру сульфату) 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілметилцелюлоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний;

оболонка: опадрі жовтий (гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, полісорбат 80, барвники заліза оксид жовтий Е 172 і титану діоксид Е171).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Абакавір – інгібітор зворотньої транскриптази з групи нуклеозидних аналогів, має вибіркову противірусну активність щодо вірусу імунодефіциту людини типів 1 і 2 (ВІЛ-1 і ВІЛ-2), включаючи штами ВІЛ-1, резистентні до зидовудину, ламівудину, зальцитабіну, диданозину і невірапіну. Всередині клітини абакавір перетворюється за участі клітинних ферментів на активний метаболіт карбовір трифосфат, який є аналогом деоксигуанозину-5¢-трифосфату (dGTP). Карбовір трифосфат інгібує активність ВІЛ-1 зворотньої транскриптази, що обумовлено конкуренцією з природним субстратом деоксигуанозину-5'-трифосфату і порушенням його вбудовування у вірусну ДНК. Втрата 3'-OH групи у вбудованому аналогу нуклеозиду запобігає утворенню 5'- і 3'-фосфорноефірних зв’язків, необхідних для формування ланцюжка ДНК, що призводить до припинення реплікації вірусу.

Фармакокінетика. Абакавір швидко і добре всмоктується після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність абакавіру після прийому внутрішньо становить 83%. Максимальні концентрації абакавіру в сироватці відзначаються приблизно через 1,5 год після прийому таблеток. При застосувані абакавіру в терапевтичних дозах (по 300 мг 2 рази на добу) стійка максимальна концентрація (С_мах) становить приблизно 3 мкг/мл, а показник площа під кривою «концентрація-час» (AUC) протягом 12 год після прийому дорівнює приблизно 6 мкг×год/мл. Їжа сповільнює всмоктування абакавіру і знижує максимальну концентрацію (С_мах), але не впливає на показник AUC, тому препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Абакавір добре проникає в тканини організму і спинномозкову рідину. Зв’язок з білками плазми незначний.

Метаболізм абакавіру відбувається переважно в печінці. Майже 2% від прийнятої дози виводиться з сечею в незміненому виді і приблизно 83% – у вигляді метаболітів. Метаболізм абакавіру в організмі людини пов’язаний головним чином з дією алкогольдегідрогенази і утворенням глюкуроноїдних кон’югатів (5'-карбонова кислота і 5'-глюкуронід).

Період напіввиведення абакавіру становить приблизно 1,5 год. Після багаторазового прийому абакавіру внутрішньо в терапевтичних дозах значної акумуляції препарату в організмі не відзначається.

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-1-інфікованих у комбінації з іншими противірусними засобами.

Спосіб застосування  та дози. Препарат застосовують внутрішньо незалежно від прийому їжі.

Рекомендована доза для дорослих становить по 300 мг двічі на добу в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Для дітей старше 3 місяців і підлітків рекомендована доза становить 8 мг/кг маси тіла двічі на добу у формі розчину для перорального застосування в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами, але не повинна перевищувати по 300 мг двічі на добу. Для пацієнтів, які не можуть приймати таблетки, також рекомендовано застосовувати препарат у формі розчину для перорального застосування.

Пацієнтам з незначними порушеннями функції печінки (5 - 6 балів за шкалою Child-Pugh) доза препарату підбирається індивідуально.

Протипоказання. Гіперчутливість до компонентів препарату; виражені порушення функції печінки. Немає даних щодо ефективності і безпечності застосування Абамуну у дітей молодше 3 місяців.

Побічна дія.

Реакції гіперчутливості. При застосуванні Абамуну можливе виникнення тяжких, небезпечних для життя (в окремих випадках – летальних) реакцій гіперчутливості. Вони можуть виникати в перші 6 тижнів застосування препарату (в середньому через 11 днів) і проявляються симптомами поліорганних/системних порушень.

Найчастішим проявом гіперчутливості є гарячка та/або висипання (макуло-папульозні або уртикарні). Однак реакції гіперчутливості можуть проявлятися також іншими симптомами, а саме: порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея, болі в животі), порушенням з боку органів дихання (задишка, кашель, біль у горлі), загальним нездужанням, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

Дерматологічні реакції: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

З боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, виразки слизової оболонки порожнини рота, порушення функції печінки різного ступеня тяжкості.

Метаболічні порушення: підвищення рівня загального білірубіну, трансаміназ, тригліцеридів, амілази в сироватці крові, молочнокислий ацидоз з жировою дегенерацією печінки, ожиріння, рідко – помірна гіперглікемія.

З боку нервової системи: головний біль, парестезії, порушення сну, підвищена стомлюваність, депресивні стани.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфоаденопатія.

З боку скелетно-м`язової системи: міалгія, артралгія, рідко – міоліз, підвищення рівня креатинінфосфокінази.

З боку сечостатевої системи: підвищення рівня креатиніну, порушення функції нирок.

Інші: загальне нездужання, набряки, артеріальна гіпотензія, кон’юнктивіт, загострення хронічних інфекцій ЛОР-органів, пневмонія.

Є повідомлення про розвиток панкреатиту, однак зв'язок із прийманням абакавіру не встановлений.

Передозування. Клінічний досвід гострого передозування обмежений. Специфічного антидота немає. Лікування спрямоване на підтримання функції життєво важливих органів і систем, спостереження за клінічним станом хворого. Немає даних про можливість виведення абакавіру за допомогою гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Особливості застосування.

Гіперчутливість. Реакцї гіперчутливості можуть розвиватися на будь-якому етапі лікування Абамуном. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів гіперчутливості, у тому числі висипань на шкірі або висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах та суглобах, загального нездужання, та/або виражених порушень функції печінки – застосування абакавіру необхідно негайно припинити. Фактори ризику, що сприяють розвитку реакцій гіперчутливості або визначають їх тяжкість, не встановлені.

У деяких пацієнтів реакції гіперчутливості спочатку розцінюються як захворювання органів дихання (пневмонія, бронхіт, фарингіт), грип, гастроентерит або реакція на інші лікарські препарати. Несвоєчасна діагностика гіперчутливості і поновлення лікування абакавіром призводить до швидкого розвитку ще вираженіших реакцій. Якщо ймовірність реакції гіперчутливості не виключена, терапія Абамуном не відновлюється.

Перед початком застосування Абамуну пацієнта слід попередити про можливість розвитку симптомів гіперчутливості. У разі підозри на розвиток гіперчутливісті застосування препарату слід негайно припинити, і пацієнт повинний відразу ж звернутися до лікаря. Рецидив реакцій гіперчутливості має тяжчий перебіг, ніж первісний епізод, і може супроводжуватися загрозливою для життя артеріальною гіпотензією і летальним кінцем.

У випадках, коли діагноз гіперчутливості достовірно не підтверджений (присутній тільки один симптом), відновлення застосування Абамуну можливе тільки в умовах спеціалізованого стаціонару під ретельним наглядом лікаря, якщо очікуваний терапевтичний ефект препарату перевищує ризик застосування. Є повідомлення про розвиток виражених реакцій гіперчутливості після поновлення приймання абакавіру, коли тимчасовому припиненню застосування препарату передував тільки один основний симптом (наприклад, висипання, гарячка, порушення з боку шлунково-кишкового тракту).

Якщо терапія абакавіром була припинена за будь-якої причини і приймається рішення про її відновлення, необхідно ретельно проаналізувати причини відміни препарату. У разі відміни препарату через розвиток реакцій гіперчутливості до абакавіру, відновлення застосування препарату протипоказане. Пацієнти, які припинили приймання абакавіру через розвиток побічних ефектів, перед поновленням терапії повинні обов`язково проконсультуватися з лікарем щодо доцільності подальшого застосування препарату.

У пацієнтів з тривалим досвідом застосування інгібіторів зворотної транскриптази є висока ймовірність розвитку перехресної резистентності, що слід враховувати при виборі нової альтернативної схеми лікування ВІЛ-інфекції.

Порушення жирового обміну. Комплексна антиретровірусна терапія іноді супроводжується перерозподілом підшкірної жирової тканини, збільшенням маси тіла, відкладанням жиру на грудях і спині, особливо в дорсоцервікальній ділянці (формування „горба буйвола”) у поєднанні з периферичною атрофією. Причинно-наслідковий зв’язок, механізм виникнення і його віддалені наслідки поки що не описані.

Гепатотоксичність. При застосуванні антиретровірусних нуклеозидних аналогів (у тому числі абакавіру) як монотерапії або у складі комбінованої терапії спостерігалися окремі випадки розвитку лактатного ацидозу і гепатомегалії з жировою дегенерацією (в поодиноких випадках – з фатальним кінцем). Частіше ці побічні ефекти розвивалися у жінок. Ожиріння і довготривале застосування абакавіру є факторами ризику розвитку молочнокислого ацидозу і гепатомегалії. З особливою обережністю слід застосовувати Абамун у пацієнтів з ризиком виникнення печінкової недостатності. Лікування абакавіром слід припинити у разі появи клінічних або лабораторних ознак лактатного ацидозу або печінкової недостатності, яка може виявлятися гепатомегалією з жировою дегенерацією навіть за відсутності підвищенння рівня трансаміназ.

Вагітність і лактація. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування Абамуну під час вагітності не проводились, тому застосування препарату під час вагітності можливо лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про виведення абакавіру з грудним молоком відсутні. Жінкам з ВІЛ-інфекцією не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком і можливість розвитку у дитини побічних ефектів застосування Абамуну.

Літні пацієнти. Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам старше 65 років через збільшення частоти печінкової, ниркової, серцево-судинної недостатності і супутніх захворювань у цій групі пацієнтів.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами. Пацієнтів, які приймають Абамун, треба попереджати про можливість виникнення реакцій, що негативно вплинуть на здатність керувати механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Результати досліджень in vitro і дані про основні шляхи метаболізму абакавіру свідчать про низьку ймовірність лікарських взаємодій за участю абакавіру. Абакавір не пригнічує процеси метаболізму за участю ферменту CYP3А4 системи цитохрому Р₄₅₀. Отже, малоймовірна взаємодія абакавіру з антиретровірусними інгібіторами протеази та іншими препаратами, що метаболизуються ферментами системи цитохрому Р₄₅₀. Дослідження не виявили клінічно значущих взаємодій між абакавіром, зидовудином і ламівудином.

Абакавір не впливає на метаболізм етилового спирту.

При одночасному застосуванні метадон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику абакавіру. Абакавір збільшує середній системний кліренс метадону на 22%, що в окремих випадках потребує збільшення дози метадону.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 30 таблеток у пластиковому контейнері, в картонній коробці.

Виробник. Ципла Лтд.

Адреса. Центральний офіс: Мумбаі Централ, Мумбаі - 400 008, Індія.