Міцний горішок для міцного здоров’я

Вважають, що в наших краях волоський горіх  з’явився близько десяти століть тому. На думку  вчених ще в часи Київської Русі його вирощували в  садах при монастирях на берегах Дніпра біля Києва.  Можливо разом з вірою греки-проповідники принесли  з собою і цю рослину, що визначило її назву. Мічурін  називав волоський горіх хлібом майбутнього. За  поживністю ядра горіхи в два рази перевершують  пшеничний хліб, а плоди п’яти дорослих дерев по  виходу масла переважають гектар соняшника!

Вживати волоські горіхи зазвичай рекомендують людям в яких надлишок або нестача вітамінів в організмі, при дефіциті солей заліза і кобальту. Жувати горіхи корисно тому, хто хоче швидше відновитися після важкої хвороби. Це – перевірений загальнозміцнюючий засіб. Сучасні натуропати вважають, якщо кожний день з’їдати всього три волоські горіхи, то можна продовжити тривалість життя на цілих сім років!

Ще в античні часи грецькі горіхи називали "їжею для мозку”, знаючи їх здатність стимулювати розумову активність. Регулярно споживаючи волоські горіхи, можна стабілізувати кислотність шлункового соку, перемогти закрепи і очистити судини від холестеринових бляшок. Вони показані людям, які мають діабет, захворювання суглобів, зоб, анемію і гіпертонію. Це хороший допоміжний засіб для жінок з міомою і мастопатією, для мужчин з ослабленою статевою функцією. Грецький горіх використовують для виготовлення препаратів, які володіють протигельмінтозними, в’яжучими, загоювальними властивостями. Горіхова терапія допомагає привести до норми нервову систему, знімає навіть сильне нервове напруження, яке веде до мігрені, безсоння і стресам. Це один з обов’язкових продуктів у раціоні діабетиків, оскільки цинк і марганець, які входять до складу горіхів, сприяють зниженню цукрк в крові і підвищують вироблення інсуліну. Крім того в них містяться компоненти, які захищають печінку від жирового переродження.

Для кращого засвоєння дієтологи рекомендують розмочувати горіхи у воді. Осінню, зимою і ранньою весною необхідно регулярно їсти волоські горіхи, але при цьому слід обмежувати вживання рослинної олії,  щоб не перевищувати добову дозу  жирів. Крім того, понад 100 грамів волоських горіхів (приблизно 10 чайних ложок) за один прийом організм засвоїти не в силах, це добова норма повноцінного білка. Для того щоб зберігати довго і якісно зберегти горіхи, слід їх тримати очищеними.

З чим їсти горіхи?

Дуже корисним є поєднання волоських горіхів із зеленню: петрушкою, м’ятою, зеленою цибулею. Лікувальний і поживний ефект посилюються в декілька разів. Горіхи слід ретельно розжовувати або подрібнювати на м’ясорубці, це полегшить їх засвоєння. Відвар волоських горіхів в молоці народна медицина рекомендує пити гіпертонікам, людям зі скаргами на порушення травлення, для поліпшення перистальтики кишечника і боротьби з закрепами. Для приготування 1 чайну ложку подрібнених у ступці горіхових ядер залити стаканом молока і закип’ятити, процідити, додати цукор або мед. Вживати теплим! Хворим з підвищеною кислотністю бажано кожен день випивати по третині склянки тричі на день за 20 хвилин до прийому їжі.

Універсальний настій

Зелена шкірка волоського горіха, ще з часів Гіпократа, використовувалася для видалення гельмінтів. Вчені знайшли в ній природний рослинний антибіотик, в народі здавна її використовують як  антимікробний і протизапальний засіб, який гарно допомагає при гнійничкових захворюваннях шкіри і екземі.

З неї роблять відвар, який використовується зовнішньо для лікування очей при кон’юнктивіті і для за живлення ран, опіків. Для цього використовують також горіхові: по 2 столові ложки подрібнених листків і шкірочок залити склянкою окропу, настоювати 20 хвилин. Вживати по 1 столовій ложці 3 рази на день або використовувати зовнішньо.

Такий відвар – багате джерело аскорбінової кислоти та інших вітамінів, тому його рекомендують при авітамінозі, запаленні лімфатичних вузлів і як ранозагоюючий засіб. А також як в’яжучий середник при проносах, кровотечах (особливо шлунково-кишкових, гемороїдальних і виразкових). Використовується також для полоскання при ангіні, тонзиліті, захворюваннях ясен.