ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Равел SR

(Rawel SR)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка пролонгованої дії, вкрита плівковою оболонкою, містить 1,5 мг індапаміду;

допоміжні речовини: гіпромелоза, лактози моногідрат, целюлоза порошкоподібна, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, макрогол 400, титану діоксид (E 171).

 

Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Нетіазидні діуретики з помірно вираженою діуретичною активністю. Похідні сульфонаміду. Індапамід. Код АТС C03B A11.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання.

Артеріальна гіпертензія.

 

 

Протипоказання.

·       Підвищена чутливість до індапаміду, до інших сульфонамідів або до інших інгредієнтів препарату.

·       Тяжка ниркова недостатність.

·       Печінкова енцефалопатія або тяжкі порушення функції печінки.

·       Гіпокаліємія.

·       Вагітність, період годування груддю.

·       Дитячий вік до 18 років.

 

 

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Слід приймати по 1 таблетці 1 раз на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, і запити водою.

Максимальна добова доза – 1 таблетка. Термін лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання і визначається індивідуально лікарем.

При вищих дозах антигіпертензивний ефект індапаміду не посилюється, але збільшується виведення солі (салуретичний ефект).

 

 

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові слід коригувати відносно до віку, ваги та статі. Таким пацієнтам можна застосовувати Равел SR, тільки якщо функція нирок є нормальною, або існує лише мінімальне порушення функції.

Ниркова недостатність

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) прийом препарату протипоказаний.

Тіазид та відповідні діуретики повністю ефективні, тільки якщо функція нирок є нормальною, або існує лише мінімальне порушення функції.

Пацієнти з порушенням функції печінки

При тяжкій печінковій недостатності прийом препарату протипоказаний.

Діти та підлітки

Равел SR не рекомендується для застосування дітям та підліткам через недостатність даних про безпечність та ефективність.

 

Побічні реакції.

Більшість побічних реакцій індапаміду, які мають відношення до клінічних та лабораторних параметрів, є залежними від дози.

Частота появи побічних реакцій класифікується наступним чином: дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100, <1/10), непоширені (≥1/1000, <1/100), рідко поширені (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко поширені (<1/10000), включаючи поодинокі повідомлення.

Тіазидні діуретики, включаючи індапамід, можуть викликати наступні побічні реакції:

З боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже рідко поширені: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи

Рідко поширені: вертиго, втомлюваність, головний біль, парестезія, запаморочення.

З боку серцево-судинної системи

Дуже рідко поширені: аритмія, артеріальна гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту

Непоширені: блювання.

Рідко поширені: нудота, запор, сухість у роті.

Дуже рідко поширені: панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко поширені: аномальна функція печінки.

Поодинокі повідомлення: можливість початку печінкової енцефалопатії у випадку печінкової недостатності.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Дуже рідко поширені: ниркова недостатність

З боку шкіри та підшкірних тканин

Реакції підвищеної чутливості, головним чином дерматологічні (поширені: макулопапулярні висипи; непоширені: пурпура) у пацієнтів зі схильністю до алергічних та асматичних реакцій.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

Поодинокі повідомлення: можливе погіршення перебігу існуючого системного червоного вовчака.

Повідомлялось про випадки фоточутливості.

Лабораторні показники

Гіпокаліємія. Під  час  клінічних  досліджень  гіпокаліємія  спостерігалась  у  10 % пацієнтів (рівень  калію  у  плазмі  крові  < 3,4 ммоль/л)  та  у  4 %  пацієнтів  (рівень  калію  у плазмі крові

< 3,2 ммоль/л) через 4-6 тижнів лікування. Через 12 тижнів лікування середнє зниження рівня калію у плазмі крові становило 0,23 ммоль/л.

Дуже рідко поширені: гіперкальціємія.

Поодинокі повідомлення:

– зниження рівня калію з гіпокаліємією, особливо у певних популяцій з підвищеним ризиком;

– гіпонатріємія з гіповалемією, що спричиняють зневоднення та ортостатичну гіпотензію. Супутня втрата іонів хлориду може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота появи та ступінь тяжкості цього ефекту є незначними.

– Збільшення сечової кислоти у плазмі крові та глюкози у крові протягом лікування: доцільність застосування  цих діуретиків слід ретельно зважити для пацієнтів, хворих на подагру та цукровий діабет.

 

Передозування.

Індапамід є нетоксичним препаратом у дозах до 40 мг, які є приблизно у 27 разів вищими за терапевтичну дозу.

Ознаками гострого отруєння є порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), що проявляється нудотою, блюванням, артеріальною гіпотензією, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, поліурією, олігурією і навіть анурією (внаслідок гіповолемії).

Першою допомогою є швидке виведення препарату з організму шляхом промивання шлунка і/або застосування активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. Симптоматична терапія за показаннями.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітним жінкам слід уникати застосування діуретиків та у жодному разі не застосовувати їх для лікування фізіологічного набряку під час вагітності. Діуретики можуть викликати ішемію плаценти з ризиком затримки розвитку плода.

Індапамід виділяється у грудне молоко, тому під час годування груддю препарат не можна застосовувати. Якщо застосування препарату необхідне, годування груддю слід припинити.

 

Діти.

Не застосовують дітям і підліткам віком до 18 років.

 

Особливі заходи безпеки.

У пацієнтів із порушенням функції печінки тіазидні діуретики можуть викликати енцефалопатію, особливо у випадку електролітного дисбалансу. У такому разі застосування діуретика слід негайно припинити.

Фоточутливість 

Були повідомлення про випадки реакції фоточутливості при прийомі тіазидів та тіазидних діуретиків. Якщо під час лікування виникає реакція фоточутливості, рекомендується припинити лікування. Якщо є необхідність у повторному введенні індапаміду, рекомендується захистити вразливі ділянки від сонця чи штучного ультрафіолетового опромінювання.

Неактивні інгредієнти

Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не можна приймати цей препарат.

 

Особливості застосування.

1. Водно-електролітний баланс

Концентрація натрію у плазмі крові

Діуретик може викликати гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Концентрацію натрію у плазмі крові необхідно визначати перед початком лікування та через рівні проміжки часу під час лікування. Оскільки падіння концентрації натрію у плазмі крові спочатку може бути безсимптомним, обов’язково необхідно проводити регулярний моніторинг. У пацієнтів літнього віку та хворих на цироз печінки визначення концентрації натрію у плазмі крові необхідно здійснювати частіше.

Концентрація калію у плазмі крові

Головним ризиком під час лікування тіазидами та тіазидними діуретиками є падіння концентрації калію та гіпокаліємія. У пацієнтів, які погано харчуються, і/або приймають одразу кілька препаратів, у пацієнтів літнього віку, у хворих на цироз печінки і асцит, у пацієнтів із ішемічною хворобою серця і серцевою недостатністю необхідно попередити появу гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л). У таких пацієнтів гіпокаліємія збільшує кардіотоксичність препаратів дигіталісу і ризик появи аритмій.

Пацієнти з подовженим інтервалом QT також становлять певний ризик, коли причина може бути або спадкова, або викликана препаратом. Гіпокаліємія (а також брадикардія), таким чином, є сприятливим фактором розвитку небезпечних аритмій, зокрема поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Таким хворим потрібно частіше проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові. Перше вимірювання концентрації калію у плазмі крові слід провести протягом першого тижня лікування.

При виявленні низьких рівнів калію слід провести коригування.

Концентрація кальцію у плазмі крові

Тіазидні і споріднені діуретики можуть зменшувати виведення кальцію із сечею і викликати незначне транзиторне збільшення концентрації кальцію у плазмі крові. Стійка гіперкальціємія може бути обумовлена наявністю гіперпаратиреозу. Тому лікування діуретиком слід припинити до перевірки функції паращитовидної залози.

2. Рівень глюкози у крові

У хворих на цукровий діабет важливо контролювати рівень глюкози у крові, зокрема при гіпокаліємії.

3. Сечова кислота

У пацієнтів з гіперурикемією може спостерігатись тенденція до нападів подагри.

4. Функція нирок та діуретики

Тіазидні  і  споріднені  діуретики  найбільш  ефективні  при  нормальній  функції  нирок або при незначному  її  порушенні  (рівень  креатиніну  у  плазмі  крові  дорослих  нижче  25  мг/л  або       

220 мкмоль/л). У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові слід коригувати відносно до віку, ваги та статі.

Гіповоліємія, яка виникає на початку лікування через втрату води і натрію внаслідок застосування діуретика, може викликати зниження клубочкової фільтрації. Це може призвести до збільшення рівня сечовини та креатиніну у плазмі крові. У людей з нормальною функцією нирок така транзиторна функціональна ниркова недостатність зникає без будь-яких наслідків, але при існуючій нирковій недостатності вона може погіршити стан.

5. Спортсмени

Спортсменам слід мати на увазі, що Равел SR містить активну речовину, яка може викликати позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Індапамід не впливає на швидкість реакції, але у деяких випадках, особливо на початку лікування або при супутньому застосуванні з іншими гіпотензивними засобами, можуть виникнути різні явища, пов’язані зі зниженням артеріального тиску. Внаслідок цього може порушуватися здатність керувати автомобілем або іншими механічними засобами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

1. Небажані комбінації

Літій

При одночасному застосуванні з літієм можливо підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування, як при дієті без натрію (зменшення виведення літію через нирки). Однак якщо необхідно застосування діуретиків, слід здійснювати ретельний моніторинг рівнів літію у крові та, при необхідності, коригувати дозу.

2. Комбінації, що потребують обережності

Препарати, що викликають шлуночкову тахікардію типу «пірует»

·       антиаритмічні препарати класу Ia (хінідін, гідрохінін, дизопірамід),

·       антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід),

·       деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин),

·       бензаміди (амісульприд, сульприд, сультоприд, тіаприд),

·       бутирофенони (дроперидол, галоперидол),

·       інші: бепридил, цисаприд, діфеманіл, еритроміцин IV (внутрішньовенний), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін IV (внутрішньовенний).

Супутній прийом індапаміду з будь-якими з цих препаратів, особливо при наявності гіпокаліємії, підвищує ризик шлуночкових аритмій, особливо типу «пірует». Слід перевіряти рівень калію у плазмі крові та при необхідності коригувати його до початку прийому такої комбінації. Слід контролювати клінічні прояви, рівень електролітів у плазмі крові та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії слід застосовувати речовини, які не спричиняють несприятливу реакцію у вигляді  шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Нестероїдні протизапальні препарати (системного застосування), включаючи селективні інгібітори COX-2, високі дози саліцилової кислоти (≥ 3 г/добу)

Можливе зменшення гіпотензивного ефекту індапаміду. Ризик гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зневодненням (зниження клубочкової фільтрації). Слід забезпечити пацієнта рідиною; на початку лікування слід перевірити функцію нирок.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)

При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ у пацієнтів зі зниженим рівнем натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) може виникнути раптова артеріальна гіпотензія і/або гостра ниркова недостатність на початку лікування.

При артеріальній гіпертензії, коли попереднє лікування діуретиками могло б спричинити зменшення натрію, необхідно:

·       припинити прийом діуретика за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ, та при необхідності знову розпочати прийом некалійзберігаючих діуретиків;

·       або вводити низькі початкові дози інгібітору АПФ, та поступово збільшувати дозування.

У пацієнтів із серцевою недостатністю із застійними явищами слід розпочинати лікування дуже низькими дозами інгібітору АПФ, бажано після зниження дози некалійзберігаючого діуретика.

Усім пацієнтам слід перевіряти функцію нирок (рівень креатиніну у плазмі крові) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Інші препарати, що викликають гіпокаліємію:

·       амфотерицин B IV (внутрішньовенний),

·       глюко- та мінералокортикоїди (системного застосування),

·       тетракозактид,

·       стимулюючі проносні засоби.

Підвищується ризик гіпокаліємії (адитивна дія). Слід перевіряти рівень калію у плазмі крові та при необхідності коригувати його. Пацієнтам необхідно з обережністю приймати супутні препарати дигіталісу. Не слід застосовувати проносні препарати, що стимулюють перистальтику.

 

Баклофен

Збільшується гіпотензивний ефект.

Пацієнтам слід пити достатню кількість рідини; на початку лікування слід перевірити функцію нирок.

Серцеві глікозиди

Існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів через гіпокаліємію.

Необхідно контролювати концентрацію калію у плазмі крові та параметри ЕКГ та, якщо необхідно, провести лікування.

3.  Комбінації, які потребують спостереження

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен)

Такі комбінації є придатними для деяких пацієнтів, але є можливість розвитку гіпокаліємії. Зокрема у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом є небезпека розвитку гіперкаліємії. Необхідно контролювати концентрацію калію у плазмі крові та параметри ЕКГ та, якщо необхідно, провести лікування.

Метформін

При функціональній нирковій недостатності, пов’язаній із застосуванням діуретиків та особливо петельних діуретиків, збільшується ризик того, що метформін може спричинити молочнокислий ацидоз. Пацієнтам не можна застосовувати метформін при рівні креатиніну у плазмі крові понад 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби

У разі дегідратації, пов’язаної із застосуванням діуретиків при застосуванні йодконтрастних засобів, особливо у високих дозах, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодконтрастних засобів.

Іміпраміно-подібні антидепресанти, нейролептики

Спостерігається посилення гіпотензивної дії індапаміду та посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).

Солі кальцію

Ризик гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками.

Циклоспорин, такролімус

Ризик підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові без будь-яких змін рівнів циклоспорину у кровообігу, навіть при відсутності зменшення рідини/натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системні)

Може знижуватись гіпотензивний ефект (затримка рідини і натрію в організмі).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

За структурою, індапамід є похідним сульфонаміду; за фармакологічними властивостями він споріднений до групи тіазидних діуретиків. Індапамід діє шляхом гальмування абсорбції натрію у кортикальному сегменті нефрону. Він збільшує ниркову екскрецію іонів натрію і хлоридів, і тому збільшує діурез. Менше впливає на виділення іонів калію і магнію. Індапамід має виражену антигіпертензивну дію та незначну діуретичну. Крім діуретичного ефекту також впливає на судини, знижуючи опір в артеріолах та загальний периферичний опір.

Фази II та III досліджень із застосуванням монотерапії, продемонстрували, що антигіпертензивний ефект триває 24 години. Це відбувалося при дозах, при яких діуретичний ефект був за інтенсивністю слабким.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Антигіпертензивна дія тіазидних діуретиків, включаючи індапамід, не збільшується при вищих дозах, але збільшується ризик розвитку побічних явищ. Не слід збільшувати рекомендовану дозу, якщо не отримано бажаного результату.

Дослідження короткого, середнього та довготривалого лікування показали, що індапамід, у порівнянні з іншими діуретиками,  практично не впливає на концентрацію ліпідів у сироватці крові: загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів низької щільності, холестерин ліпопротеїнів високої щільності, тригліцериди; крім того, він практично не впливає на обмін вуглеводів, навіть у пацієнтів із цукровим діабетом із супутньою артеріальною гіпертензією.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Фракція індапаміду вивільнюється швидко і майже повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Прийом препарату під час вживання їжі дещо впливає на швидкість абсорбції, але не впливає на кількість речовини, що всмокталась. Максимальна концентрація індапаміду у сироватці крові досягається приблизно через 12 годин після застосування препарату. Після досягнення стабільної концентрації знижується варіація між двома дозами за рівнем у сироватці крові. Однак існує варіабельність серед окремих пацієнтів.

Розподіл, метаболізм та виведення

Зв’язування індапаміду з білками плазми крові становить 79 %. Період напіввиведення із плазми крові становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин). Стабільна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 7 днів. Регулярний прийом препарату не призводить до накопичення індапаміду.

Метаболічний розпад індапаміду відбувається загалом у печінці. 70 % індапаміду виводиться нирками в основному,у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько  5 %). 22 % виводиться разом з калом у вигляді неактивних метаболітів.

Пацієнти з підвищеним ризиком

Фармакокінетичні параметри препарату є незмінними у пацієнтів із порушенням функції нирок.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі білого кольору злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Термін придатності. 5 років.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 2, 3, 6, або 9 блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место.

 

Місцезнаходження.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.