ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СИМВАКОР-ДАРНИЦЯ

(Simvacor-Darnitsa)

 

Склад:

діюча речовина: simvastatin;

1 таблетка містить симвастатину 10 мг;

допоміжні речовини: бутилгідроксіанізол (Е 320), аскорбінова кислота, лимонна кислота моногідрат, крохмаль прежелатинізований, лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію стеарат, oпадрай II 85 F рожевий.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби – інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Код АТС С10А А01.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання.

Первинна гіперхолестеринемія (гетерозиготні сімейна і несімейна, типи IIa, IIb і змішаний) при неефективності дієтотерапії у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку коронарного атеросклерозу, комбінована гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія, гіперліпопротеїнемія, що не піддається корекції спеціальною дієтою і фізичним навантаженням.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія (у сполученні з дієтою і немедикаментозними методами).

Вторинні гіперліпідемії: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія (IV тип, як доповнення до дієтотерапії), дисбеталіпопротеїнемія (III тип, у випадках при неадекватності дієтотерапії), змішані форми.

Ішемічні захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. асимптоматична ішемічна хвороба серця) – вторинна профілактика з метою зниження сумарного ризику летальних наслідків, інфаркту міокарда (для уповільнення прогресування коронарного атеросклерозу), інсульту і минущих порушень мозкового кровообігу.

Високий ризик розвитку ішемічної хвороби серця (при наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад, у хворих на цукровий діабет, у пацієнтів з інсультом чи іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин або у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

 

Протипоказання.

• Гіперчутливість до будь-якої складової цього препарату.
• Захворювання печінки у гострій стадії або незрозуміле і стійке підвищення рівнів трансаміназ сироватки.
• Міастенія і/або виражене підвищення активності креатинфосфокінази (перевищує в        10 разів верхню межу норми).
• Необхідність одночасного лікування сильнодіючими інгібіторами цитохрому CYP3A4, такими як ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, позаконазол, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон.
• Вагітність або період годування груддю (див. також «Особливості застосування»).

 

Спосіб застосування та дози.

Добові дози Симвакору^® – від 5 до 80 мг слід застосовувати 1 раз на добу, ввечері. Під час підбору дози Симвакору^® її зміни слід здійснювати з інтервалами не менше ніж 4 тижні, до досягнення максимальної добової дози 80 мг, що приймається раз на добу у вечірні години.

Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС) або високим ризиком розвитку ішемічної хвороби серця

Стандартна початкова доза Симвакору^® для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (у поєднанні з гіперліпідемією або без неї), – хворих на цукровий діабет, пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, пацієнтів із захворюваннями периферичних судин, а також для пацієнтів з ішемічною хворобою серця – становить 40 мг на добу одноразово, ввечері. Медикаментозну терапію можна розпочати одночасно із застосуванням дієти та лікувальної фізкультури.

Пацієнти з гіперхолестеринемією (які не входять у перелічені вище категорії ризику)

До початку лікування Симвакором^® пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка має тривати протягом усього курсу лікування.

Зазвичай початкова доза становить 20 мг на добу, яка призначається одноразово ввечері. Для пацієнтів, яким необхідне значне (більш ніж на 45 %) зниження рівня ЛПНЩ, початкова доза може становити 40 мг 1 раз на добу, ввечері. Пацієнтам з легкою або помірною гіперхолестеринемією можна призначати Симвакор^® у початковій дозі 10 мг. Підбір доз, при необхідності, слід здійснювати способом, викладеним вище (див. розділ «Спосіб застосування та дози, Ішемічна хвороба серця»).

Пацієнти з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Виходячи з результатів контрольованого клінічного дослідження, хворим на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію симвастатин рекомендований у дозі 40 мг на добу, що використовується одноразово, ввечері, або 80 мг на добу за 3 прийоми: 20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг ввечері. Таким пацієнтам Симвакор^® призначають як доповнення до іншого лікування, що знижує рівень холестерину (наприклад, ЛПНЩ плазмаферез) або без іншого лікування, якщо воно недоступне.

Супутня терапія

Симвакор^® ефективний у вигляді монотерапії, а також у поєднанні із секвестрантами жовчних кислот.

Для пацієнтів, які застосовують циклоспорин, гемфіброзил або інші фібрати, або ліпідознижуючі дози (≥1 г/добу) ніацину разом із Симвакором^®, максимальна рекомендована доза препарату Симвакор^® становить 10 мг на добу. Для пацієнтів, які одночасно з препаратом Симвакор^® приймають аміодарон чи верапаміл, добова доза Симвакору^® не має перевищувати 20 мг (див. розділи «Особливості застосування», підрозділ Міопатія/Рабдоміоліз і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Дозування при нирковій недостатності

Оскільки Симвакор^® виводиться нирками у невеликій кількості, немає необхідності зміни дозування для хворих з помірно вираженою нирковою недостатністю.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), слід ретельно зважити доцільність призначення препарату у дозах, що перевищують 10 мг на добу. Якщо таке дозування вважається необхідним, слід призначати їх з обережністю.

Дозування у дітей (10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Зазвичай початкова рекомендована доза становить 10 мг на добу ввечері. Рекомендовано приймати 10-40 мг на добу; максимальна рекомендована доза становить 40 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально згідно з рекомендованим лікуванням.

 

Побічні реакції.

З боку травної системи: диспепсія (нудота, блювання, гастралгія, біль у животі, запор або діарея, метеоризм), гепатит, холестатична жовтяниця, підвищення активності «печінкових» трансаміназ і лужної фосфатази, креатинфосфокінази; дуже рідко – гострий панкреатит, печінкова недостатність.

З боку нервової системи та органів чуття: астенія, запаморочення, головний біль; погіршення, втрата пам’яті; порушення сну, включаючи безсоння, нічні жахи; депресія, судоми, парестезії, периферична невропатія, нечіткість зорового сприйняття, порушення смакових відчуттів.

З боку опорно-рухового апарату: міопатія, міалгія, міастенія, рідко – рабдоміоліз.

Алергічні та імунопатологічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, артралгія, фотосенсибілізація, пропасниця, гіперемія шкіри, "припливи" крові до обличчя, задишка, дерматоміозит, жар.

Інші: анемія, відчуття серцебиття, гостра ниркова недостатність (внаслідок рабдоміолізу), інтерстиціальне захворювання легень, сексуальна дисфункція, зниження потенції, слабкість, нездужання.

 

Передозування.

Відомі кілька випадків передозування симвастатину, при цьому у жодного з хворих не відзначено специфічних симптомів і його наслідків. Максимальна прийнята доза становила  3,6 г.

Лікування: симптоматичне, слід викликати блювання, промити шлунок, призначення активованого вугілля, необхідний контроль життєвих функцій, функції печінки та активності КФК; специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказаний у період вагітності, при застосуванні препарату годування дитини груддю слід припинити.

 

Діти.

Безпека та ефективність симвастатину у підлітків (хлопчиків, а також у дівчат, в яких щонайменше 1 рік як почалися менструації) віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперліпідемією оцінювалася в контрольованому клінічному дослідженні. Профіль побічних ефектів у пацієнтів, які приймали симвастатин, був подібний до такого у пацієнтів, які приймали плацебо. Дози більше 40 мг не досліджувалися у даної групи пацієнтів. У досліджені не було зафіксовано вплив симвастатину на ріст та статевий розвиток підлітків, а також на тривалість менструального циклу у дівчаток (див. «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції»).

Дівчата мають бути проконсультовані щодо методів контрацепції при застосуванні симвастатину.

Симвастатин не досліджувався у пацієнтів молодше 10 років, а також у дівчаток, в яких ще не почалися менструації.

 

Особливості застосування.

Міопатія/рабдоміоліз

Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-Коа-редуктази, може спричинити міопатію, що проявляється у вигляді м'язового болю, хворобливого стану або загальній слабкості та супроводжується зростанням активності креатинфосфокінази більш ніж у 10 разів вище верхньої границі норми. Міопатія може проявлятися у формі рабдоміолізу, що іноді супроводжується гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Ризик міопатії збільшується за рахунок підвищення інгібуючої активності щодо ГМГ-Коа-редуктази у плазмі крові.

Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу при терапії симвастатином підвищується при супутньому прийомі таких препаратів:

Потужні інгібітори CYP3A4: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон, особливо у сполученні з високими дозами симвастатину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофібрату), особливо у поєднанні з високими дозами симвастатину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Немає доказів того, що при призначенні симвастатину одночасно з фенофібратом ризик розвитку міопатії перевищує сумарний ризик, створюваний прийомом кожного із цих препаратів.

Циклоспорин або даназол у поєднанні з високими дозами симвастатину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Аміодарон або верапаміл у сполученні з високими дозами симвастатину («Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У ході клінічних досліджень повідомлялося про розвиток міопатії в 6 % пацієнтів, що одержували симвастатин у дозі 80 мг одночасно з аміодароном.

Дилтіазем. У пацієнтів, котрі одержують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі    80 мг на добу ризик розвитку міопатії збільшується та становить приблизно 1 %. Ризик розвитку міопатії у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 40 мг на добу, приблизно дорівнює такому при прийомі симвастатину в дозі 40 мг на добу без супутнього прийому дилтіазему (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ніацин (≥ 1г на добу).

Фузидинова кислота: пацієнти, котрі отримують фузидинову кислоту одночасно із симвастатином, можуть мати підвищений ризик розвитку міопатії (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-Коа-редуктази, ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу залежить  від дози препарату.

У клінічних дослідженнях, в яких пацієнти не отримували супутньої терапії, частота виникнення міопатії/рабдоміолізу становила приблизно 0,02 % у пацієнтів, котрі отримували симвастатин у дозі 20 мг на добу, 0,08 % у пацієнтів, які отримували симвастатин у дозі 40 мг на добу й 0,53 % у пацієнтів, котрі отримували симвастатин, у дозі 80 мг на добу.

Заходи щодо зниження ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу:

1. Варто уникати одночасного прийому симвастатину з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон. Якщо терапію перерахованими препаратами неможливо відмінити, варто зупинити терапію симвастатином на час приймання даних препаратів. Супутній прийом кожного з перерахованих інгібіторів CYP3A4 має бути виключений, якщо переваги комбінованої терапії не перевищують можливого ризику.

2. Доза симвастатину не має перевищувати 10 мг на добу для пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол або гемфіброзил, інші фибрати (крім фенофібрату), або ліпідознижуючі дози (≥1 г/доба) ніацину (нікотинової кислоти). Варто уникати одночасного призначення симвастатину з даними препаратами, якщо переваги від впливу на рівень ліпідів не перевищують ризик призначення лікарських комбінацій. Додавання фібратів або ніацину до терапії симвастатином, як правило, забезпечує невелике додаткове зниження концентрації ЛПНП, однак може бути також досягнуте додаткове зниження рівня ТГ і підвищення концентрації ЛПВП.

3. Дози симвастатину для пацієнтів, які отримують аміодарон або верапаміл, не мають перевищувати 20 мг на добу. Застосування симвастатину у дозах понад 20 мг на добу разом з аміодароном або верапамілом не рекомендується, якщо тільки переваги від використання такої комбінації не перевищують потенційного ризику розвитку міопатії.

4. Пацієнти, які приймають фузидинову кислоту разом з симвастатином, мають перебувати під ретельним спостереженням. Слід мати на увазі можливість зупинення лікування симвастатином під час приймання фузидинової кислоти.

5. Усіх пацієнтів, які розпочинають терапію симвастатином, а також пацієнтів, котрим необхідно збільшити дозу препарату, слід попередити про можливість виникнення міопатії та необхідність негайного звернення до лікаря у випадку виникнення будь-яких болів неясного характеру, хворобливості у м'язах або м'язової слабкості. Терапію симвастатином слід негайно припинити, якщо міопатія діагностована або передбачається. Наявність перерахованих вище симптомів та/або більш ніж 10-кратне порівняно з верхньою межою норми підвищення рівня креатинфосфокінази вказують на наявність міопатії. У більшості випадків після негайного припинення приймання симвастатину симптоми міопатії зникають, а рівень креатинфосфокінази знижується. На початку терапії симвастатином або при підвищенні доз препарату доцільно проводити періодичне визначення рівня креатинфосфокінази, однак немає достовірних даних про те, що такий моніторинг здатний запобігти розвитку міопатії.

6. Багато пацієнтів, у яких розвинувся рабдоміоліз під час терапії симвастатином, мали ускладнений анамнез, у тому числі страждали на ниркову недостатність, як правило, внаслідок довготривалого цукрового діабету. Такі пацієнти вимагають якнайретельнішого спостереження. Терапію симвастатином слід тимчасово припинити у пацієнтів за кілька днів до виконання великих оперативних втручань, а також у післяопераційному періоді.

Вплив на печінку

У клінічних дослідженнях у деяких дорослих пацієнтів, які одержували симвастатин, відзначалося стійке підвищення рівня печінкових ферментів (понад 3 рази вище верхньої межі норми). При відміні препарату активність трансаміназ звичайно поступово вертається до вихідного рівня. Підвищення рівня трансаміназ не супроводжувалося жовтяницею або іншою клінічною симптоматикою. Дані реакції не пов'язані з гіперчутливістю. Деякі з пацієнтів мали відхилення показників функції печінки до початку терапії симвастатином та/або споживали надлишкову кількість алкоголю.

Перед початком лікування, а потім відповідно до клінічних показань, усім пацієнтам рекомендується проводити функціональні печінкові проби. Пацієнтам, у яких планується підвищити дозу симвастатину до 80 мг на добу, функціональні печінкові проби варто проводити до початку титрації, потім через 3 місяці після досягнення дози 80 мг на добу, після чого періодично повторювати (наприклад, 1 раз у півроку) протягом усього першого року лікування. Особливу увагу варто приділяти пацієнтам, у яких підвищений рівень сироваткових трансаміназ. Цим пацієнтам контроль функції печінки повинен проводитися вчасно на початку лікування та частіше надалі. У тих випадках, коли рівень трансаміназ наростає, особливо при стійкому перевищенні в 3 рази верхньої межі норми, препарат варто відмінити.

При лікуванні симвастатином, як і іншими гіполіпідемічними засобами, спостерігалося помірне (менше як у 3 рази вище верхньої межі норми) збільшення активності сироваткових трансаміназ. Ці зміни з'являлися незабаром після початку лікування, часто мали минущий характер, не супроводжувалися будь-якими симптомами та не вимагали скасування терапії.

Офтальмологічне обстеження

За відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на сьогодні дані довготривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.

Застосування в осіб літнього віку

Ефективність застосування симвастатину для лікування хворих віком старше 65 років, які отримували його під час контрольованих клінічних досліджень, що оцінювалась відносно зниження рівнів загального холестерину та холестерину ЛПНЩ, виявлялась такою ж, як і для популяції загалом. Збільшення частоти побічних ефектів, які би виявлялись клінічно або лабораторними показниками, не відмічено.

Оскільки препарат містить лактозу, це необхідно враховувати при застосуванні хворим зі спадковою непереносимістю лактози.

Грейпфрутовий сік у великих кількостях збільшує Cmax і AUC симвастатину і ризик міопатії (одночасне їх застосування не рекомендується).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає даних.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Симвастатин метаболізується CYP3A4, однак не має інгібуючої активності відносно цього коферменту. Тому не очікується впливу симвастатину на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються під впливом CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4 збільшують ризик міопатії за рахунок зниження швидкості виведення симвастатину. До таких засобів належать: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон (див. розділ «Особливості застосування»).

Циклоспорин або даназол. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу зростає при поєднаному призначенні циклоспорину або даназолу з високими дозами симвастатину.

Інші гіполіпідемічні засоби, здатні спричиняти розвиток міопатії.

Ризик розвитку міопатії підвищується при поєднаному призначенні інших гіполіпідемічних препаратів, які не є потужними інгібіторами CYP3A4, але здатні спричиняти міопатію в умовах монотерапії. Такими препаратами є:

Гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофібрату, при комбінованому прийомі якого із симвастатином ризик виникнення міопатії не перевищує такий при монотерапії кожним із препаратів окремо), особливо з високими дозами симвастатину, а також ніацин (нікотинова кислота) у дозі ≥ 1 г на добу (див. розділ «Особливості застосування»).

Аміодарон та верапаміл: ризик розвитку міопатії зростає при спільному прийомі аміодарону або верапамілу з високими дозами симвастатину (див. розділ «Особливості застосування»).

Дилтіазем: ризик розвитку міопатії незначно зростає у пацієнтів, що одержують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 80 мг (див. розділ «Особливості застосування»).

Фузидинова кислота: пацієнти, які одержують фузидинову кислоту одночасно із симвастатином, можуть мати підвищений ризик розвитку міопатії (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші лікарські взаємодії.

Похідні кумарину.

Симвастатин у дозі 20-40 мг на добу незначно потенціює ефект кумаринових антикоагулянтів: протромбіновий час (Міжнародне Нормалізоване Відношення – МНО) зростає в здорових добровольців від 1,7 до 1,8 і у пацієнтів з гіперхолестеринемією від    2,6 до 3,4. У пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, протромбіновий час або МНО повинні визначатися до початку терапії симвастатином, а також досить часто на початку лікування. Як тільки досягається стабільний рівень показника протромбінового часу або МНО, його подальший контроль варто проводити з інтервалами, що рекомендуються для пацієнтів, котрі одержують терапію антикоагулянтами. При зміні дозування або припиненні прийому симвастатину також варто проводити контроль протромбінового часу або МНО за вищевикладеною схемою. Терапія симвастатином не спричиняє змін протромбінового часу та ризику кровотеч у пацієнтів, які не приймали антикоагулянти.

Інші види взаємодії.

Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які інгібують CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію в плазмі крові препаратів, що метаболізуються CYP3A4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-Коа-редуктази після вживання 250 мл соку в день є максимальним, становить приблизно 13 % і не має клінічного значення. Однак споживання великої кількості соку (більше 1 літра на день) при прийомі симвастатину значно підвищують рівень інгібуючої активності у відношенні ГМГ-Коа-редуктази в плазмі крові. Через це необхідно уникати споживання великої кількості соку грейпфрута (див. розділ «Особливості застосування»).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Симвастатин – гіполіпідемічний засіб, що отримується синтетичним шляхом із продукту ферментації Aspergillus terreus, є неактивним лактоном. Симвастатин в організмі піддається гідролізу з утворенням гідроксикислотного похідного, яке блокує   3-гідрокси-3-метил-глутарил-КоА-редуктазу (ГМГ КоA редуктазу), фермент, що каталізує початкову реакцію утворення мевалонату з ГМГ КоА. Оскільки перетворення ГМГ КоA в мевалонат являє собою ранній етап синтезу холестерину, застосування симвастатину не спричиняє накопичення в організмі потенціально токсичних стеролів. ГМГ КоA легко метаболізується до ацетил-КоА, що бере участь у багатьох біосинтетичних процесах в організмі. Симвастатин знижує вміст тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і загального холестерину у плазмі (у випадках гетерозиготної сімейної і несімейної форми гіперхолестеринемії, при змішаній гіперліпідемії, коли підвищений вміст холестерину є фактором ризику). Препарат підвищує вміст ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), зменшує співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ і загальний холестерин/ЛПВЩ. Сповільнює прогресування коронарного атеросклерозу і знижує як частоту виникнення нових уражень, так і ймовірність розвитку тотальних оклюзій судин.

Початок дії препарату спостерігається через 2 тижні після початку його прийому, максимальний терапевтичний ефект – через 4-6 тижнів. Дія зберігається при продовженні лікування; при припиненні терапії вміст холестерину повертається до початкового рівня, що спостерігався до початку лікування. Ефективний як у вигляді монотерапії, так і у сполученні зі секвестрантами жовчних кислот.

Фармакокінетика. Абсорбція симвастатину висока. Після перорального прийому препарату час досягнення максимальної концентрації діючої речовини у плазмі крові становить 1,3-2,4 години і знижується на 90 % через 12 годин після першого його прийому. Концентрація активної форми у системному кровотоці становить менше 5 % від перорально прийнятої дози. Зв’язок з білками плазми становить 95 %. Симвастатин метаболізується у печінці, має ефект «першого проходження» через печінку (в основному гідролізується у свою активну форму – бета-гідроксикислоту, виявлені й інші активні, а також неактивні метаболіти), з подальшою екскрецією в жовч. Період напіввиведення з організму його активних метаболітів становить близько 3 годин. Головним чином 60 % симвастатину виводиться з каловими масами у вигляді метаболітів. Близько 10-15 % симвастатину виводиться нирками в неактивній формі.

 

Фармацевтичні характеристики.

 

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, рожевого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею.

 

Термін придатності. 1,5 року.

 

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^ос.

 

Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

 

Місцезнаходження. Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.