ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ЗАЛДІАР

(ZALDIAR^®)

 

Склад:

діючі речовини: 1 таблетка містить трамадолу гідрохлориду 37,5 мг, парацетамолу 325 мг;

допоміжні речовини: целюлоза порошкоподібна, крохмаль прежелатинізований, натрію крохмальгліколят (тип А), крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, Opadry жовтий YS-1-6382 G (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, заліза оксид жовтий (Е 172), полісорбат 80), віск карнаубський.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики. Опіоїди. Трамадол, комбінації. Код АТС N02А Х52.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Для симптоматичного застосування при больовому синдромі середньої і сильної інтенсивності різної етіології.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Гостра інтоксикація алкоголем, препаратами, які пригнічують центральну нервову систему, снодійними і психотропними препаратами, що супроводжується пригніченням дихання або вираженим пригніченням центральної нервової системи; одночасне застосування інгібіторів МАО (та 2 тижні після їх відміни); тяжка печінкова та/або ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 10 мл/хв); епілепсія, що не контролюється лікуванням; синдром відміни наркотиків, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія.

Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік до 14 років.

 

Спосіб застосування та дози.

Залдіар застосовують під наглядом лікаря. Режим дозування і тривалість лікування визначає лікар залежно від інтенсивності больового синдрому і чутливості хворого. Не слід застосовувати препарат довше визначеного терміну лікування.

Для дорослих та дітей старше 14 років рекомендована початкова разова доза становить                 1-2 таблетки, інтервал між прийомами – не менше 6 годин.

Максимальна добова доза – 8 таблеток (300 мг трамадолу і 2600 мг парацетамолу).

Застосовують препарат незалежно від прийому їжі, таблетки ковтати цілими (не можна розламувати або жувати), запиваючи рідиною.

Хворим літнього віку (вік 75 років і більше) застосовують звичайні дози. Проте через уповільнене виведення інтервал між прийомами препарату може бути збільшений.

У хворих із тяжкими порушеннями функції нирок препарат не застосовується. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 10 до 30 мл/хв) інтервал між прийомами препарату  слід подовжити до 12 годин. Оскільки трамадол дуже повільно виводиться при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації, постдіалізне застосування для підтримання аналгезуючої дії зазвичай не потребується.

У хворих із тяжкими порушеннями функції печінки препарат не застосовується. При помірних порушеннях функції печінки  слід збільшувати інтервал між прийомами препарату.

 

Побічні реакції.

Алергічні реакції: кропив’янка, свербіж, набряк Квінке, екзантема, бульозні висипи, еритематозний висип.

З боку шкіри: мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку нервової системи: підвищене потовиділення, запаморочення, головний біль, слабкість, підвищена втомлюваність, загальмованість, парадоксальна стимуляція ЦНС (нервовість, галюцинації), сонливість, порушення сну, сплутаність свідомості, порушення координації руху, судоми центрального генезу (при одночасному призначенні антипсихотичних засобів), депресія, амнезія, порушення когнітивної функції, парестезії, нестійкість ходи, тремор, астенія.

З боку травного тракту: зміна апетиту, сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм, абдомінальний біль, запор, діарея, утруднення при ковтанні, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, ортостатична гіпотензія, синкопе, колапс.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, у деяких випадках – гіпоглікемічна кома.

З боку сечовидільної системи: утруднене сечовипускання, дизурія, затримка сечі. При тривалому застосуванні в дозах, які значно перевищують рекомендовані – нефротоксичність (інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

З боку органів чуття: порушення зору, смаку.

З боку дихальної системи: диспное.

З боку системи крові: сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія. При тривалому застосуванні в дозах, які значно перевищують рекомендовані – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Інші: порушення менструального циклу, втрата маси тіла, зниження м’язового тонусу, зміна настрою, активності, послаблення розумових здібностей, неконтрольовані рухи.

При тривалому застосуванні – розвиток лікарської залежності. При різкій відміні – синдром «відміни».

 

Передозування.

Симптоми: міоз, нудота, блювання, біль у шлунку, підвищена пітливість, блідість шкірних покривів, колапс, кома, судоми, депресія дихального центру, апное.

У тяжких випадках розвивається печінкова недостатність, енцефалопатія і коматозний стан.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, поліфепану, підтримка функції серцево-судинної системи. При пригніченні дихання застосовується налоксон. Судоми можна усунути діазепамом.

Специфічного антидоту немає.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовують.

 

Діти.

Не застосовують дітям віком до 14 років.

 

Особливості застосування.

З обережністю застосовувати пацієнтам: у стані шоку, які перенесли черепно-мозкову травму, з підвищеним внутрішньочерепним тиском, зі схильністю до судомного синдрому, з порушеннями стану свідомості невідомої етіології, респіраторної функції, при одноразовому застосуванні психотропних та інших знеболювальних засобів центральної дії, засобів місцевої анестезії, хворим із захворюванням шлунково-вивідних шляхів; при доброякісних гіпербілірубінеміях (у тому числі синдром Жильбера), вірусному гепатиті, дефіциті глюкозо-6-фосфат дегідрогенази.

Не рекомендується для застосування при проведенні місцевої анестезії. Не застосовувати препарат при використанні малих доз наркозу. У пацієнтів, хворих на епілепсію, або які мають схильність до епілептичних нападів, препарат може застосовуватися тільки за життєвими показаннями.

Пацієнтів слід поінформувати про необхідність додержання режиму дозування та небажаного одночасного застосування препаратів, що містять трамадол і парацетамол.

При тривалому неконтрольованому застосуванні можуть виникнути симптоми залежності: роздратованість, фобії, нервозність, порушення сну, психомоторна активність, тремор, дискомфорт у ділянці шлунка або кишечнику. У пацієнтів, схильних до зловживання препаратом або схильних до виникнення залежності, лікування має проводитися під ретельним наглядом лікаря протягом короткого періоду.

Під час лікування препаратом заборонено вживати алкогольні напої.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування Залдіаром слід утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування з опіоїдними агоністами-антагоністами (бупренорфіном, налбуфіном, пентазоцином) не рекомендується, оскільки аналгетичний ефект знижується внаслідок конкуруючої дії на рецептори і виникає ризик синдрому відміни.

При терапії препаратом разом з іншими лікарськими засобами, які мають пригнічувальний вплив на ЦНС (наприклад, снодійні засоби або транквілізатори), а також при одночасному вживанні з алкоголем побічні ефекти, характерні для трамадолу, можуть бути найбільш вираженими. Індуктори мікросомального окислення (у тому числі карбамазепін) зменшують аналгетичний ефект і його тривалість. Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Одночасне застосування з засобами, що знижують епілептичний поріг, наприклад, селективними інгібіторами захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами, нейролептиками, може збільшувати небезпеку виникнення судом. Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність  мікросомальних  ферментів  печінки,  можуть  посилювати токсичний  вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Препарати, що інгібують CYP3A4, такі як кетоконазол і еритроміцин, можуть уповільнити метаболізм трамадолу (N-деметилювання) і активного О-деметильованого метаболіту. Хінідин підвищує концентрацію у плазмі крові трамадолу і знижує концентрацію М₁ метаболіту за рахунок конкурентного інгібування ізоензиму CYP2D6.

Інгібітори мікросомального окислення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Швидкість всмоктування може бути збільшена при прийманні метоклопраміду або домперидону і знижена холестираміном. Препарат при прийманні протягом тривалого часу посилює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотеч.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Залдіар – комбінований засіб, який містить дві активні речовини – трамадолу  гідрохлорид та парацетамол.

Трамадол – опіоїдний синтетичний аналгетик, має знеболювальну дію, є агоністом опіатних рецепторів. Чинить центральну дію і дію на спинний мозок, посилює дію седативних засобів. Активує опіатні рецептори на пре- і постсинаптичних мембранах аферентних волокон ноцицептивної системи у головному мозку і шлунково-кишковому тракті.

Парацетамол – має знеболювальну та жарознижувальну дії. Блокує циклооксигеназу у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю і терморегуляції. Не спричиняє подразнення слизової шлунка і кишечнику, не виявляє впливу на водно-сольовий обмін, оскільки не впливає на синтез простагландинів у периферичних тканинах. Завдяки парацетамолу настає швидке знеболювання, у той час як трамадол забезпечує пролонгований ефект. Синергізм аналгетичної дії двох активних речовин знижує ризик виникнення побічних ефектів.

Фармакокінетика. При внутрішньому застосуванні препарат швидко та майже повністю всмоктується із травного тракту. Всмоктування трамадолу проходить повільніше, ніж парацетамолу. Трамадол метаболізується в печінці шляхом N- і О-диметилювання з наступною кон’югацією з глюкуроновою кислотою. Виявлено 11 метаболітів, з яких                                    моно-О-1-десметилтрамадол (М₁) володіє фармакологічною активністю. Середній час напіввиведення  для метаболіту трамадолу становить 4,7-5,1 години, для парацетамолу –              2,5 години. Максимальна концентрація парацетамолу в плазмі крові досягається  протягом 1 години і не змінюється при сумісному застосуванні з трамадолом.

Біодоступність трамадолу становить приблизно 75 %, при повторному застосуванні біодоступність збільшується до 90 %. Зв’язування з білками плазми – близько 20 %, об’єм розподілення – близько 0,9 л/кг.

Відносно невелика частина (до 20 %) парацетамолу зв’язується з білками плазми.

Трамадол (близько 30 %) і його метаболіти (близько 60 %) виводяться з організму переважно через нирки. Парацетамол переважно метаболізується в печінці. Парацетамол та його кон’югати виділяються нирками.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: світло-жовті продовгасті таблетки з ядром майже білого кольору і тисненням «Т5» з одного боку і «Грюненталь» – з іншого.

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2, або 3, або 5 блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Грюненталь ГмбХ, Німеччина.

 

Місцезнаходження.

52099 Аахен, Німеччина.